Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Справа № 918/109/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідача), Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційних скарг 1.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 2. Виконавчого комітету Кузнецовської міської радина постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016у справі№918/109/16 Господарського суду Рівненської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до1.Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, 2.Кузнецовської міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Фізична особа-підприємець ОСОБА_6провизнання неправомірним та скасування рішення виконкому Кузнецовської міської ради № 104 від 27.03.2008 та визнання неправомірним та скасування пункту 2 рішення Кузнецовської міської ради №724 від 31.05.2010У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (представник за договором про надання правової допомоги від 20.02.2014);

від відповідача-1: не з'явилися;

від відповідача-2: Шумра І.В. (представник за дов. від 05.01.2017);

від третьої особи: ОСОБА_6 ;

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, Кузнецовської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, про визнання неправомірним та скасування рішення виконкому Кузнецовської міської ради №104 від 27.03.2008 року про оформлення права власності ОСОБА_6 на об'єкт нерухомості - 1-й ряд торгових павільйонів зони торгівлі промтоварами та туалету на території продуктово-речового ринку за адресою АДРЕСА_1 та визнання неправомірним та скасування пункту 2 рішення Кузнецовської міської ради №724 від 31.05.2010 року "Про надання земельних ділянок в оренду та встановлення орендної плати" в частині надання ОСОБА_6 земельної ділянки площею 7381,0 кв.м. в оренду терміном на 10 років під продуктово-речовим ринком та для його обслуговування за адресою АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зазначала, що торгові павільйони, які складають 1-й ряд фізична особа-підприємець ОСОБА_6 в 2005 році продав підприємцям, які здійснюють торгову діяльність на ринку, в зв'язку з чим останні фактично облаштували їх та є їх власниками як об'єктів рухомого майна.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.04.2016 року у позові відмовлено. Суд визнав, що на момент прийняття рішення виконавчого комітету від 27.03.2008 року №104 Виконавчому комітету Кузнецовської міської ради було надано документ, що згідно вимог законодавства засвідчував відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. При цьому позивач не довів, що пункт 2 рішення Кузнецовської міської ради №724 від 31.05.2010 року "Про надання земельних ділянок в оренду та встановлення орендної плати" порушував його права і не подав доказів про те, що позивач претендував на отримання в оренду зазначеної земельної ділянки.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року рішення господарського суду Рівненської області скасовано у частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсним рішення виконкому Кузнецовської міської ради №104 від 27.03.2008 року. Прийнято у цій частині нове рішення про задоволення позову. В частині відмови у визнанні неправомірним та скасування пункту 2 рішення Кузнецовської міської ради №724 від 31.05.2010 року в позові відмовлено через відсутність порушення Кузнецовською міською радою положень законодавства та порушення цим рішенням прав позивача.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення та постанову в частині відмови у визнанні неправомірним та скасування пункту 2 рішення Кузнецовської міської ради №724 від 31.05.2010 року - скасувати. Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. На думку скаржника суди, в порушення статей 15, 16 Цивільного кодексу України дійшли помилкового висновку про те, що оскаржуваний пункт 2 рішення Кузнецовської міської ради №724 від 31.05.2010 року не порушує права та законні інтереси позивача.

Виконавчий комітет Кузнецовської міської ради також звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати постанову у справі в частині, якою визнано недійсним рішення виконкому Кузнецовської міської ради №104 від 27.03.2008 року. Виконавчий комітет Кузнецовської міської ради вважає висновок апеляційної інстанції в оскаржуваній частині таким, що не відповідає дійсним обставинам спору, позаяк Кузнецовська міська Рада при прийнятті рішення №104 від 27.03.2008 року діяла в межах повноважень та відповідно до вимог законодавства. Відтак на думку скаржника апеляційна інстанція помилково взяла до уваги висновки будівельно-технічної експертизи, оскільки вони, на думку скаржника, не відповідають приписам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5. Також скаржник вважає, що даний спір мав розглядатись окремо за кожною вимогою до окремого відповідача, а не в одному провадженні. Також скаржник вважає, що апеляційним судом невірно здійснено розподіл судових витрат.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржених судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційних скарг відмовити, враховуючи наступне.

Як встановлено апеляційним судом при розгляді даного спору, рішенням Кузнецовської міської ради №145 від 12.06.2003 року фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 була надана земельна ділянка в оренду за рахунок земель запасу міста строком на 1 (один) рік для здійснення підприємницької діяльності - розміщення на ній продуктово-речового ринку в м-ні Ювілейний.

18.09.2003 року між Кузнецовської міською радою (надалі - орендодавець) та ОСОБА_6 (надалі - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Сусь Л.У., зареєстрований в реєстрі за № 3414.

У відповідності до п.1.1. цього договору орендодавець надав, а ОСОБА_6, набув право на оренду земельної ділянки, розташованої за адресою Рівненська область, місто Кузнецовськ, мікрорайон - Ювілейний - загальною площею 9720,00 кв.м.

Згідно з п. 1.3. договору, земельна ділянка надавалася в оренду для здійснення підприємницької діяльності, а саме розміщення продуктово-речового ринку.

Договір укладений на термін 1 (один) рік - починаючи з дати його реєстрації (п. 1.4.4 договору).

Договір зареєстрований в Кузнецовському міському відділі земельних ресурсів, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 26.09.2003 року вчинено запис №97.

Рішенням Кузнецовської міської ради від 25.12.2003 року №643 затверджено генеральний план продуктово-речового ринку площею 9491 кв.м., що розміщується в мікрорайоні Ювілейний.

Рішенням Кузнецовської міської ради від 19.02.2004 року №135 надано дозвіл ОСОБА_6 на проектування і розміщення торгівельних павільйонів, автостоянки та будівництво туалету на території продуктово-речового ринку по мікрорайону Ювілейний.

У відповідності до додаткової угоди від 01.09.2004 року до договору оренди земельної ділянки від 18.09.2003 року внесено зміни і обумовлено, що "договір укладається строком на 1 рік, починаючи з дати його реєстрації. У разі, відсутності заяви із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом 1 (одного) місяця після закінчення строку дії Договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором". При укладенні зазначеної додаткової угоди сторони керувалися рішенням Кузнецовської міської ради №315 від 29.07.2004р., зокрема п.6, в якому йдеться про необхідність в договорах оренди передбачати положення про їх пролонгацію.

З урахуванням акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 15.04.2005 року, апеляційним судом встановлено, що рішенням державної приймальної комісії пред'явлений державній приймальній комісії 1-ий ряд торгових павільйонів зони торгівлі промтоварами та туалету на території продуктово-речового ринку, розташованого по м-ну Ювілейний прийнято в експлуатацію. З акта державної приймальної комісії встановлено, що замовником будівництва був ОСОБА_6

Вказаний акт був затверджений рішенням виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області №167 від 19.04.2005 року.

Судом встановлено і те, що 29.12.2005 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, посвідченого 18.09.2003 року за реєстровим номером 3414.

Вказану додаткову угоду посвідчено приватним нотаріусом Кузнецовського міського нотаріального округу Рівненської області Сусь Л.У., зареєстровано в реєстрі за №3609.

У відповідності до вказаної додаткової угоди сторони погодили пункт 1.4. Договору оренди від 18.09.2003 року, викласти в наступній редакції: " 1.4. Договір укладається терміном на 10 (десять) років".

Спірним рішенням виконавчого комітету Кузнецовської міської ради №104 від 27.03.2008 року Кузнецовському міському бюро технічної інвентаризації доручено оформити право власності на об'єкт нерухомості - 1-й ряд торгових павільйонів зони торгівлі промтоварами та туалету на території продуктово-речового ринку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за приватним підприємцем ОСОБА_6 та видати свідоцтво про право власності приватному підприємцю ОСОБА_6 на вищевказаний об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку.

На підставі вказаного рішення, 02.04.2008 року Кузнецовською міською радою ОСОБА_6 видано свідоцтво про право приватної власності на нерухоме майно, а саме: 1-й ряд торгових павільйонів зони торгівлі промтоварами та туалету на території продуктово-речового ринку (А-1- туалет загальною площею 55,8 кв.м, Б-1 торгові павільйони з 1 по 30 загальною площею 524,0 кв.м) за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, апеляційним судом встановлено і те, що відповідно до п. 1 рішенням Кузнецовської міської ради №724 від 31.05.2010р. "Про надання земельних ділянок в оренду та встановлення орендної плати" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 7381,0 кв.м в оренду терміном на 10 років фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 під продуктово-речовим ринком та для його обслуговування за рахунок земель запасу Кузнецовської міської ради (житлова та громадська забудова - під дворами), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У відповідності до спірного п.2. вказаного рішення, надано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 земельну ділянку площею 7381,0 кв. м в оренду терміном на 10 років під продуктово-речовим ринком та для потреб його обслуговування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Розглядаючи даний спір по суті вимог, апеляційна інстанція встановила і те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 вважаючи, що порушено її право власності на торговий павільйон площею 20 м2 звернулася до господарського суду Рівненської області, при цьому зазначаючи що 18.02.2005 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (покупець) укладено договір купівлі-продажу.

Відповідно до п.1.1. вказаного договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю торговий павільйон площею 20 м2 (далі-майно), який знаходиться на ринку м. Кузнецовська, а покупець зобов'язався прийняти майно і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договору.

Згідно п.1.2. договору право власності на майно переходить до покупця з моменту повної (стовідсоткової) оплати продавцю вартості купленого майна.

Вказане в цьому договорі майно продано за 13 500,00 грн. (п.1.3. договору)

У відповідності до п.2.2. договору розрахунки за майно здійснюються покупцем шляхом готівкового розрахунку.

Апеляційна інстанція керуючись ст. 35 Господарського процесуального кодексу України вірно визнала такими, що не потребують доказування обставини, встановлені вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 14.09.2015 року у справі №565/220/15-к, з якого вбачається, що ОСОБА_6 будучи приватним підприємцем, умисно, шляхом обману, за відсутності права власності на перший ряд торгових павільйонів на ринку "ІНФОРМАЦІЯ_1" по АДРЕСА_1, який збудований як неподільна річ, не маючи на меті виконувати умови укладеного із ОСОБА_4 договору купівлі - продажу торгового павільйону НОМЕР_1 від 18.02.2005 року площею 20 м2 на ринку "ІНФОРМАЦІЯ_1" м.Кузнецовська, Рівненської області, приховавши відомості про фактичну неможливість набуття потерпілою права власності на даний торговий павільйон, що мало б суттєве значення для поведінки потерпілої під час передачі коштів, отримав від ОСОБА_4 оплату за павільйон в розмірі 13500 грн., в подальшому, отримавши 04.04.2008 року право власності на перший ряд торгових павільйонів на зазначеному ринку, в тому числі і на вказаний торговий павільйон, заволодів даними грошовими коштами, спричинивши майновий збиток потерпілій ОСОБА_4 на суму 13500 грн.

Таким чином, визнається обґрунтованим висновок апеляційного суду про порушення оскаржуваним рішенням виконкому Кузнецовської міської ради №104 від 27.03.2008 року "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомості - 1-й ряд торгових павільйонів зони торгівлі промтоварами та туалету на території продуктово-речового ринку" прав позивача.

Поряд з цим, під час апеляційного провадження у справі було призначено будівельно-технічну експертизу, з висновку якої вбачається, що досліджуваний комплекс, розташований за адресою АДРЕСА_1, на який Кузнецовською міською радою ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 02.04.2008 року, як на перший ряд торгових павільйонів зони торгівлі промтоварами та туалет на території продуктово-речового ринку, фактично складається з чотирьох окремих різних об'єктів: однієї будівлі туалету, яка є нерухомим майном, але є допоміжною і призначена для обслуговування ринку; трьох торгових рядів, які є тимчасовими спорудами для здійснення підприємницької торговельної діяльності, і не відносяться до нерухомого майна.

Торговий павільйон НОМЕР_1, який має площу 18,7 кв.м і розташований в тимчасовій споруді для ведення підприємницької діяльності - торговому ряду, що знаходиться на території продуктово-речового ринку за адресою АДРЕСА_1, не є нерухомим майном.

Торговий павільйон НОМЕР_1 площею 18,7 кв.м. не відповідає за будівельно-технічними характеристиками визначенню "нерухоме майно", є окремим ізольованим приміщенням, розташованим в тимчасовій споруді торгового ряду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст.2 Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування в Україні наділено повноваженнями вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч.1 ст.11 Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п.п.10 п. б ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, а саме облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

У відповідності до ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Частинами 2,3 статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності " надано законодавче визначення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, якою є одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відтак апеляційна інстанція, в межах повноважень наданих їй процесуальним законодавством, надала оцінку наявним у справі доказам та, врахувавши висновки експертного дослідження, законно визнала неправомірним та скасувала рішення виконкому Кузнецовської міської ради №104 від 27.03.2008 року, позаяк спірні об'єкти є тимчасовими спорудами, а не нерухомим майном, а відтак вказане рішення не відповідає законодавству, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради в цій частині не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами справи. Заперечення скаржника щодо висновку експертної установи не може мати наслідком визнання правомірним рішення Ради, в разі, коли воно прийнято з порушенням закону.

Щодо посилань скаржника на порушення судом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, то вони також визнаються касаційним судом помилковими, оскільки апеляційним судом вірно здійснено розподіл судових витрат між відповідачами пропорційно задоволених вимог з урахуванням додаткової постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.10.2016 року. Тобто судом солідарно стягнуто з відповідачів на користь позивача витрати понесені останнім при здійсненні провадження у судах першої та апеляційної інстанції за розгляд однієї задоволеної позовної вимоги немайнового характеру - визнання неправомірним та скасування рішення виконкому Кузнецовської міської ради №104 від 27.03.2008 року.

Доводи скарги щодо необхідності подання двох позовних заяв у даному спорі касаційна інстанція визнає неспроможними, оскільки за змістом ч.1 ст.58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, а за змістом ст.23 названого Кодексу позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Поряд з цим, розглядаючи позовну вимогу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання неправомірним та скасування пункту 2 рішення Кузнецовської міської ради №724 від 31.05.2010 року, суди обох інстанцій визначились, що порушення Кузнецовською міською радою положень законодавства та порушення цим рішенням прав позивача не відбулось.

Проте, погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови в позові в цій частині, колегія суддів звертає увагу на те, що мотиви, якими суд попередніх інстанцій обґрунтував своє рішення не відповідають правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постановах зі справ № 21-493а14 від 11.11.2014; № 3-553гс15(911/3396/14) від 30.09.2015, № 21-1306а15 від 06.10.2015, № 457/1243/13-а від 04.11.2015, що свідчить про недотримання судами вимог ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України.

Так, Верховний Суд України неодноразово вказував, що позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність та оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання.

Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства. Розгляд цього позову (про визнання протиправним та скасування рішення про передачу міською радою земельних ділянок) не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків).

Тобто, самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.

Звідси, доводи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, наведені у касаційній скарзі в цій частині на переконання колегії не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових актів, позаяк заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені з вищевикладених підстав.

Відтак, позовні вимоги про визнання неправомірним та скасування пункту 2 рішення Кузнецовської міської ради №724 від 31.05.2010 року "Про надання земельних ділянок в оренду та встановлення орендної плати" щодо надання ОСОБА_6 земельної ділянки площею 7381,0 кв.м. в оренду терміном на 10 років під продуктово-речовим ринком та для його обслуговування за адресою АДРЕСА_1, не підлягають задоволенню але з інших підстав, а саме з підстав наведених у мотивувальній частині постанови суду касаційної інстанції.

За таких обставин, та за відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до прийняття неправильного рішення, постанова підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційних скарг відмовити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.10.2016 року у справі №918/109/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П.Коробенко

Судді: Г.А.Кравчук

Г.М.Мачульський